"Дідусь розповідав, що коли дачі тільки розподіляли і дороги не було, народ плавав у Ровжі на паромі. А ми на автобус нарікаємо
)))
Ще з цікавинок знаю, що великі двоповерхові будинки не дозволяли будувати - буквально ходили заміряли, і якщо будинок занадто високий, насильно зносили другий поверх
Тому старі дачі такі крихітні - не положено було."
Народ до Ровжів попервах доставався або на власному автотранспорті, або на автобусах від організацій де люди працювали. Маршрутного транспорту не було. "Безлошадні" або просилися до автобусів організацій, дізнаючись їх місце відправлення (завод, установа) або попутками-Площа Шевченка, зупинка на дамбі, поворот на Лебедівку. Пізніше, за сприяння Річфлоту (у них також дачі в Ровжах) пустили катер з Подолу- п'ятниця у вечері (навіть два якщо всі не помщалися), субота, неділя. Катер красота, свіже повітря, буфет. Одне погано, йшов не менше 3,5 години. Причалював в затоці напроти сучасного повороту на бетонний міст. За причал слугувала стара баржа на якорі. Пізніше до неї причалили ще й дебаркадер (такий будиночок на плаву з касою та залом очікування). Місце причалу та підхідний канал від протилежного берега де фарватер поглибили земснарядом.
Про будівництво будинків, то не те що не дозволяли будувати два поверхи, а дозволяли будувати виключно за встановленими проектами (їх щось близько трьох було). Мало того, могли перевірити документи на матеріали (де купив, за скільки) боротьба з нетрудовими доходами була не декларативною, а ОБХСС (отдел по борьбе с хищениями социалистической собственности) свою роботу добре знав і всім це було відомо. Якось так...
